Початок історії Нової Водолаги
"Адалага" - господар чистої води. Нова Водолага розташована в долині річки Вільховатка (басейн Сіверського Дінця). З історико-філологічних джерел відомо, що іменник - назва Водолага зустрічається з кількома прикметниками, утворюючи словосполучення - назви поселень (Стара Водолага, Нова Водолага, Мала Водолага). Згадки про них є вже в XVI - XVII ст. Слобода Нова Водолага була одним із форпостів на південних кордонах Російської держави. В "Історичній хронології Харківської губернії" свідчилося, що "... Новая Водолага на реке Водолажке Валковского уезда основана Харьковским полковником Григорием Донцом, Адалага же - татарское наименование реки, откуда и пошло название слободы…"
Перші документальні дані про гідронім Адалага припадають на 1572 рік.
У "Слове о Харькове и Тарановке" висунуте припущення назви річки. У ньому говориться, що люди здавна селилися "…на речьке, - по черкасскому говору Водолаге, а по старинному русскому - Адалаге. Последнее название - память о татарском кочевье по реке Адалаге, богатой некогда сенными угодьями !..."
Якщо ж припустити, що гідронім Адалага - тюркізм, то все ж етимологію його не можна вважати повністю з'ясованою. За В.Радловим, тюркський прикметник "адал" має декілька значень, і серед них є понятійна лексема "чистий", а іменник "ага" означав "господар", "володар", "пан". Імовірно, що складне слово "адалага" мало колись значення "господар чистої води, ріки", тобто нагадувало про те, що угіддя, пасовища, річки належали якомусь тюркському можновладцю.
Ярещенко А. Із топонімічного словника
Харківщини//Березіль. -1991. - №3-С. 183.
Засновником Нової Водолаги був полковник Григорій Донець. Новая Водолага, несмотря на то, что называется новою, населилась позже Старой Водолаги какими нибудь двумя - тремя годами, не более, т.е. ок. 1675 г. По переписи 1724 г.в ней показано до 707 дворов. Основателем ея был полковник Григорий Ерофеевич Донец, которому принадлежали все земли Водолажские. В ней, как и в Старой Водолаге, была крепость. Это был четвероугольник в 200 саженей внутри. Валы состояли из железистого песка и снабжены были несколькими железными небольшими пушками. Внутри крепости находились одна церковь и несколько общественных строений. Дома обывателей были за валом крепости по сторонам ея. Крепость стояла в углу, образуемом р. Водолагою и подходящею к ней слева балкою.
Историко-статистическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ. - М., 1857. - С. 309.
Жителі слободи страждали від нападів татар. Бедствия прихожан от татар: в 1686 г. Новая Водолага тревожена была татарами, приходившими по Мурафской дороге.
По отписке из Славянска в Чугуев "197 (1689) г. июля 1 числа пришел в Соленой полоненник черкашенин, Водолаги города житель Матвей Жадан и сказал: ходил он, Матвей с товарищами, 12 возов, для покупки соли и, не доходя до Соленого, и, не доезжая леса Дроворуба, в верстах 5 от Соленого напали воинские люди, и таборец их разобрали, а взяли в том таборце 12 человек; а убежал он, Матвей, от них от р. Тора, от урочища Росошей мая 28 под 29 число; а было воинских людей коней со сто".
Полковник Константин Донец писал Чугуевскому воеводе: "Сент. 1. 1961 г. Писал ко мне с Новой Водолаги полку нашего наказной полковник Иван Сербин: изволением Божиим вышел из полону водолажский житель Роман Семенов, который Роман был у полону в городе Кафе два года". Далее писал, что этот пленник видел на дороге следы двух татарских партий. По другому известно, в сент. 1689 г. целая орда нападала на Новую Водолагу, и, конечно, в это - то нападение был взят в плен Роман Семенов.
Историко-статистическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ. - М., 1857. - С. 314.
Сильное разорение потерпела Водолага в сент.1693 г., когда Нураддин-султан входил в Харьковский полк с 15000 татар и янычар.
В это время "взяша Агаряне" сына жителя Новой Водолаги Сергiя, но которого слезные мольбы матери пред Каплуновскою иконою Божией Матери, вовзратили в Водолагу живым и здоровым.
Историко-статистическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ. - М., 1857. - С. 315.
1694 г. - Нураддин - султан грабит и разоряет обе Водолаги, Мерефу, Змиев, Соколов и Тарановку.
Историческая хронология Харьковской губернии
- Харьков. 1887 г. - С. 59.
Белгородский воевода князь Я.Ф. Долгорукий давал знать в Чугуеве 8 мая 1697 г., что "неприятельские люди татарове, человек с 200, перешед новопостроенную черту, приходили под Новую Водолагу и на работе, напав, поймали малое число".
Бригадир Осипов в своем листу от 24 марта 1711 г. говорит " о неприятельском приходе хана с ордами и с изменниками запорожцами на Украину под Водолаги". Без сомнения, это то самое нападение, о котором говорит в просьбе своей о храме Старой Водолаги Иван Захаржевский; тогда Водолаги сильно страдали от татар и запорожцев. Летопись Хмельницкого замечает: " Того ж (1711) року, перед Прутовской войной, хан Девлет Керей с ордою и с запорожцами под Немеровым и в слободах были".
Историко-статестическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ. - М., 1857. - С. 315
Економіка
Найдавніші відомості про Нову Водолагу та її жителів. "Здешніе жители, писал о Водолажцах путешественник Гюльденштедт в 1774 г.- весьма зажиточные люди, ведут торговлю и занимаются ремеслами; здесь есть лавки, в которых всегда можно найти нужные для жизни товары бумажные, шелковые, бакалейные. Между ремесленниками здесь особенно много садовников и гончарников. Сделанное из здешней глины тарелки и кафли – тверды и бледно-желты, черепицы не уступают голландским.» Все это и ныне есть в Новой Водолаге: но торговля ныне уже не столько обогащает их сколько прежде. Самый выгодный предмет торговли, от которого наживали большие капиталы, было вино. Ныне это прекратилось. Тем не менее слобода Новая Водолага остается богатою слободою...
Историко-статистическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ.-М., 1857.-С.316-317
Нова Водолага стає центром розвитку шовківництва на Слобожанщині. У 1773 р. Катерина ІІ, одержавши з України рапорт губернатора Слобідської губернії генерал-поручика Щербиніна, писала йому своє задоволення розвитком шовківництва в ряді районів України. Вона зазначала, що казенна слобода Нова Водолага, Новоросійської губернії, Катерининської провінції, дуже зручна для шовкового виробництва, що в Білєвській кріпості є тутові сади і що, враховуючи це, вона видає указ, аби слободу Нову Водолагу з належними до неї слобідками передати в повне управління Щербиніна для шовкового виробництва. Указ зобов’язував Катерининську провінціальну канцелярію подавати Щербнніну всіляку допомогу в справі розвитку шовківництва; відпускались також і великі гроші на розширення виробництва.
Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні.
Ч.1. – К., 1959. – С.166-167.
Чи хотіли слобожани займатися шовківництвом. …Жители Новой Водолаги и соседних сел в принудительном порядке привлекались к работам по шелководству. В слободах, отписанных под шелководство в 1774 г., насчитывалось 5058 крестьян мужского пола. Ранее они принадлежали помещику Дашкову, но правительство Елизаветы Петровны выкупило их. Крестьяне платили в казну подушную подать по 60 коп., помещику – по 1 руб, 5 коп., так называемые соседи – по 52,6 коп., не имевшие хозяйства – по 25 коп. и с каждой пары волов – по 20 коп. Затем все помещичьи поборы они вносили вместе с подушной податью в казну. С организацией шелководства приписные крестьяне должны были вырабатывать шелк и сдавать его в казну вместо причитающейся с них подати.
Слюсарский А.Г. Социально- экономическое развитие
Слобожанщины XVII-XVIII в.в. – Харьков, 1964. – С.221.
Центром розвитку гончарства в Харківській губернії була Нова Водолага. По обширности разработок глины первое место в губернии занимает Валковский уезд. В наибольших размерах гончарное производство существует в многолюдном селении Новой Водолаге и в близлежащей деревне Просяной, где им занято свыше 200 кустарей. Здесь находится весьма мощная залежь фаянсовой глины, имеющая пластовой характер. Разработка глины производится дудками глубиною от 7 до 9 сажень; дудки сохраняют по несколько лет, для чего они тщательно забираются плетнем. Следует заметить, что добывание глины ведется здесь с большой разумностью и уменьем.
Россия. Полное географическое описание
нашего Отечесва. Т.7. - С.-П., 1903.- С.184.
Технологія виробництва глиняного посуду. Академик Гильденштедт наблюдал гончарное производство в Новых Водолагах. Гончары доставали глину в балке, недалеко от р.Водолаги. Для добывания ее копали ямы 3 сажени глубины и из обнаруженных шести слоев глины брали с третьего слоя синюю горшечную глину с желтыми пятнами с примесью железа и с пятого слоя синюю горшечную глину, смешанную с песком. Эту глину смешивали в определенной пропорции, разводили водой, замешивали и делали на кругу посуду. Гончары продавали свои изделия на месте потребителям, скупщикам, а так же сами на своих или наемных телегах развозили по городам и селам на продажу.
Слюсарский А.Г. Социально –экономическое
развитие Слобожанщины XVII-XVIII в.в. -
Харьков, 1964. - С. 258.
Найбільше чоботарів було в Новій Водолазі. Обработка кожи в виде сапожного ремесла относительно шире развита в следующих уездах: Валковском, Сумском, Изюмском, Харьковском и Волчанском. Сапожники встречаются в значительном числе в с. Новой Водолаге, Валковского у. (139 чел.), здесь же находим и кустарей по выделке кожи (22 чел.), затем выделкой сапог занимаются в г.Белополье; Сумск. у. (139 сап. и 24 кожевн.-кушн.), в с. Шандригалово, Изюмского у. (76 сапож. и 24 кожевн.) и с. Дергачи, Харьковского у. (97 сапожн.).
Кустарные промыслы в Харьковской губернии.
-Харьков, 1913.- С. 10.
Пояснення до герба
селища Нова Водолага
Ескізний проект герба селища Нова Водолага являє собою графічну композицію зі стилізованого зображення щита, розподіленого на дві поперечні половин. Верхня половина щита зеленого кольору, на якому розташовані елементи герба Харківської області - ріг добробуту, багатства і кадуцієм. Нижня половина щита золотавого /жовтогарячого/ кольору, на якому розташовані гілка шовковиці трьома листками і ягідкою на ній. На лівому листку - метелик шовкопряда з розправленими крилами. Три сторони щита -ліворуч, знизу і праворуч обрамлені Слобідським вінком з переплетеними золотавого кольору дубових листків, з'єднаних стрічкою блакитного кольору.
За все своє 325 - річне існування селища Нова Водолага не мала своєї символіки у вигляді герба і прапора. Така потреба виникла від часу проголошення України незалежною державою, прийняттям нової Конституції, подальшим розвитком місцевого самоврядування, невпинним зв'язком історичного минулого країни, сьогодення і майбутнього. Включення до герба селища Нова Водолага елементів герба Харківської області символізує історичний розвиток селища Нова Водолага в складі області. Харків та Нова Водолага майже одночасно були засновані в Слобідському краї, разом досягали певних успіхів в культурному, соціальному та економічному розвитку області.
Об'єднання елементів герба Харківської області та селища Нова Водолага в один герб, а саме: золотого кольору дубових листків зі стрічкою блакитного кольору взяті із старого зображення герба Харківської губернії.
Щит - на верхній половині його зеленого поля розташовані золотий ріг достатку і кадуція, жезл якого також золотий, а крила і змії срібні, що повністю перенесено з герба Харківської області. Нижня половина щита золотавого /жовтогарячого/ кольору. На ньому розташовані гілка шовковиці з трьома листками (православність) зеленого кольору. На листку зліва розташований метелик шовкопряда біло-попельнястого кольору з розправленими крилами. Справа біля листка - ягода шовковиці червоно - чорного кольору. Внутрішні сторони щита обрамлені каймою чорного кольору, а зовнішні сторони обрамлені каймою золотого кольору. Форма щита вибрана відповідно до вимог вітчизняної геральдики. В середині XVIII сторіччя така форма широко застосовувалась в Слобідській Україні, про що свідчать герб міста Харкова, герби населених пунктів Харківської губернії /Чугуївський герб, Вовчанський, Золочевський, Краснокутський, Ізюмський та інші/. Нижня половина щита підтверджує розташування Нової Водолаги на території Харківської області і нероздільність територій, про що показує блакитна хвиляста стрічка, що стилізовано зображує річку Водолажку, від якої і пішла сама назва поселення Водолага.
Вінок - складається із стилізованого зображення переплетених між собою золотого кольору листків дуба, з'єднаних блакитною стрічкою. Золотий колір символізує велич і багатство. Блакитна стрічка - символізує духовність і вірність. Вінок вказує на культурні традиції і особливості Слобідського краю, уклад життя народів та їх звичаїв, що проживають і будуть проживати на території Слобідського краю взагалі і зокрема в селищі Нова Водолага. Вінок несе в собі величезну інформацію - про перших переселенців XIV століття, заснувавших перші міста і села, про велику хвилю біженців із Правобережної України, які принесли з собою свій культурний пласт на Слобожанщину. Вінок символ освіти, мистецтва, філософи. Це пам'ять про наших видатних діячів культури, що проживали і працювали в Слобідському краї.
Гілочка шовковиці з ягідкою та метеликом шовкопряду - на золотистого кольору нижньої половини щита є символом розквіту ремесел в Новій Водолазі. Метелик шовкопряда нагадує і закликає багато працювати, щоб в кожній сім'ї був достаток. Гілочка шовковиці з метеликом шовкопряда надаватиме натхнення кожному члену територіальної громади селища дбати про своє майбутнє і майбутнє своїх дітей і онуків через погляд на минуле. Немає майбутнього без минулого. Людина, не знаючи своєї історії, збіднена духовно.
Вінець - являє собою стилізоване зображення глиняного горщика з колосками, які завінчують обрамлення вінця...
Пояснення до прапора
Нової Водолаги
Прапор селища Нова Водолага являє собою прямокутне полотнище, яке складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг трьох кольорів : верхнього - малинового кольору Харківської області, середня - блакитного - кольору річки, від якої пішла назва селища і нижня - коричневого - кольору глини, завдяки якій в селищі було розвинуте гончарство, неодноразове оповідане і зображене письменниками Слобідського краю. На фоні поля прапора зображений герб Нової Водолаги...
Зимові свята, звичаї
та обряди слобожан
